Про це пише професор історії університету Монтани, автор книжки "Азартне століття: Комерційні азартні ігри в Британії від Реставрації до Регентства" Джон Еглін для The Conversation.
Хоча у 1713 брати Джоан та Якоб Бернуллі довели "золоту теорему", відому як закон великих чисел, спершу підприємці нові дані ігнорували. І навіть коли популяризатор Абрахам де Муавр пояснив відкритий принцип безпосередньо на прикладі азартних ігор, бізнесмени не зразу взялися змінювати індустрію. Хоча принцип був не надто складним, доступним для простого розуміння. Математики акцентували: якщо монетку підкинути 10 разів, різниця між кількістю "орлів" та "решок" може бути значущою. Але якщо зробиш це 100 або ж 1000 разів, співвідношення між двома варіантами буде рівним або близьким до рівного. І навіть мінімальна перевага закладу над гравцями дозволить першому фактично забрати усі гроші. Власне, на цьому принципі створена класична гра у рулетку. Гравці ставлять або на чорне, або на червоне, маючи високий шанс виграти. Але раз 19 спінів опиняється на "зеро". І тоді виграє казино. Варто рулетці прокрутитися 200 разів, заклад забирає увесь куш.
Проте рулетка стала популярною пізніше, на початку ж XVIII століття продовжували послідовно грати у ігри з низькими шансами на перемогу. Зокрема, у Британії була популярна лотерея "Королівський дуб". Переможне число визначали завдяки кубу з 32 гранями. Учасники ставили на одне число, комбінацію з двох або чотирьох чисел. У кращому випадку, їхні шанси на перемогу становили 1 до 7. Ще однією популярною грою з низькими шансами була Фаро.
Обидві розваги були прибутковими, але згодом підпали під заборону. Законодавці пояснювали це тим, що гравець не здатен до кінця оцінити шанси на перемогу, тож такі ігри вводять його в оману. Слідом за ними взялися впроваджувати й інші заборони. Під табу опинилися ігри в кості, карти, загалом ігри з цифрами.
Але підприємці, до яких нарешті почав доходити смисл математичних відкриттів, знайшли вихід. Вони придумали гру, яка не містила числа, натомість містила літери. Зокрема, у 1740-х на пку популярності опинилася рулетка EO. У грі використовували колесо з 40 слотами, на яких було написано E чи О. При цьому два слоти залишалися порожніми. Відповідно, вони і забезпечували виграш казино. Захисники лотереї стверджували: мовляв, тепер все чесно. Для будь-якого гравця очевидні шанси на виграш. Що ж до переваги казино, це вже зовсім інша справа. І хоча через певний час лотерею спробували заборонити, гемблери таки відстояли своє дітище.
Паралельно підприємці усвідомили: високі шанси приваблюють більше гравців, і вони охочіше вкладаються у гру.
Правила популярних забавок почали змінюватися. Наприклад, спершу любителі популярної французької гри бірібі ставили на будь-яке число від 1 до 72, а згодом кубик з числом-переможцем витягали з чорного мішечка. Згодом з'явилися інші варіанти. Учасникам пропонувалося обрати діапазон (від 1 до 35 або від 36 до 60) або ж зупинитися на чорному чи червоному. Варіант з високими шансами виявився прибутковішим.
Поступово із забавок в поодиноких тавернах гральний бізнес перетворювався на потужну індустрію. Щоправда, всередині XIX століття на нього чекала хвиля заборон, але то був вже інший етап.