Про це та інші ми розпитали керівницю психологічного напрямку Центру відповідальної гри Тетяну Синіцьку на відкритті нового проєкту організації – центру "Простору життя", який допомагатиме людям з ризиками розвитку залежності, сформованою залежністю та їхнім близьким.
- Тетяно, розкажіть, як підбирали психологів у штат "Простору життя".
- Це люди з повною психологічною освітою, що мають досвід роботи з залежністю, в тому числі, ігровою. Акцент зробили на доказові методи – зокрема, когнітивно-поведінкову терапію.
- Буде великий штат?
- Зараз у нас чотири психологи. Подивимося, як піде робота, щоб вирішити, коли його збільшувати. На цих психологах велика відповідальність. Їм потрібно бути першовідкривачами, створити методичне забезпечення, щоб мати змогу оцінити, в тому числі, якість допомоги. Сподіваємося, що перші фахівці переживуть такий важкий період. Далі подивимося, скільки людей охоплюємо цією послугою, і будемо добирати фахівців.
- Психіатри також у штаті?
- Наразі у нас єдиний психіатр, Костянтин Аймедов. Хочемо отримати ще і медичну ліцензію. Потрібен певен час, щоб все було у правовому руслі. Далі проаналізуємо, чи потрібні ще медики.
- Можливе навіть медикаментозне лікування гральної залежності?
- Виключно медикаментозно залежність ми не вилікуємо, але знімемо її патологічні прояви – наприклад, високий рівень тривожності чи депресії. Або ж сильний патологічний потяг, з яким людина не може впоратися. Людину потрібно стабілізувати, і тут допоможе фармакотерапія. Але потім необхідна психологічна робота.
- Як визначають, що підійде людині – групова робота чи індивідуальна? Групова краща на початкових стадіях залежності?
- У групової та індивідуальної терапії різні мішені впливу. В індивідуальній працюють з глибинними психологічними особливостями. Під час групової людина вчиться проявляти емоції, давати і отримувати підтримку, розуміти, що вона не одна. Це дуже корисно на перших етапах, щоб сформувати мотивацію до одужання, та потім, на підтримуючому етапі. Зриви бувають, і людині потрібно знати, що таке трапляється, і з цим можна впоратися. Тому передбачається багаторівнева робота, і її форми досить різні. Не можна сказати, що тут допоможе саме групова або індивідуальна. Дуже класно все це працює в комплексі.
- А яка тривалість терапії? Якщо взяти середній випадок – людина ще не витратила всі гроші, і не присвячує грі весь свій час, але проблема вже сформована.
- У стандарті, який ми розробляємо, вказуємо в середньому дев'ять місяців. Чому такий тривалий термін? Залежність формується не за день і не за два. Одні психологічні проблеми нашаровуються на інші. Для того, щоб їх розвернути, як капусту, потрібно дуже багато часу. Як і для того, щоб людина отримала зміни і навчилася з ними жити.
- Послуги центру будуть безкоштовними?
- Так, і к для самих гравців, так і для їхніх родичів.
- Зараз чимало говорять про проблему гральної залежності серед військових…
- Так, військові найбільш вразливі. Це і моя думка, і думка моїх колег - науковців та практикуючих психологів. Військові перебувають у постійному стресі і не мають змоги його зняти – розважитися, сходити в кіно. У них постійні воєнні ситуації, це дуже важко для психіки, а телефон завжди під рукою. Можна відволіктися, погратися, отримати емоції. Можливо, у багатьох з них немає уже сформованої залежності, але вони в групі ризику. Звичайно, ми намагатимемося охопити цих людей своїми послугами, допомогти їм.
- Яким чином з ними працювати, якщо вони на фронті?
- Ми плануємо розробку, в тому числі, дистанційних форм допомоги. Можливо, це будуть тренінги, онлайн-групи підтримки, до яких людина зможе долучитися, або послухати матеріали, які допоможуть краще впоратися зі стресом. Зрозуміти, що не так і почати допомагати самому собі. Це не вирішить проблему сформованої залежності, але дасть опору людям, які знаходяться в групі ризику.
Автор: Аліна Швець
Новини ігорного бізнесу України та світу на gamingpost.net. Читайте також:
Заборона азартних ігор у ЗСУ та донатів від гемблінгу: Чи справді це допоможе