Кампанія, що почалася з петиції про вирішення проблем з лудоманією в ЗСУ, втілилася в начебто масштабні кроки з протидії гральній залежності. Через повномасштабну війну в Україні спробували одномоментно прийняти пакет рішень, кожне з яких роками обговорюється та досліджується в інших країнах. Втім, вже зараз у ньому проглядається низка суттєвих недоліків, які унеможливлюють його реалізацію чи несуть ризики для країни. Перерахуємо п’ять підводних каменів.
1. Реалізація заборони грати для всіх бійців становить потенційну загрозу для нацбезпеки, адже єдиний логічний механізм – внесення усіх військових у реєстр осіб, ізольованих від азартних ігор. Існування такого списку всіх бійців (мінус 6000 інших ізольованих) – вже чимала загроза. Адже немає гарантій, що, наприклад, в результаті потужної кібератаки він не опиниться в руках у ворога. Крім того, в цьому варіанті ніхто не заважає бійцям обрати вже нелегальні онлайн-казино, чимало з яких працює на країну-агресора.
2. Встановлення лімітів на вкладені гроші може бути прийнятною практикою. Існують міжнародні дослідження, що показують в цілому позитивне ставлення гравців до лімітів, за умови, якщо вони встановлені добровільно. А от обмеження із зовні сприймаються негативно. Який з двох способів оберуть в Україні наразі до кінця незрозуміло. Хоча формулювання у рішенні РНБО скоріше каже про другий варіант. У будь-якому разі, якщо на реалізацію пункту з грошима треба ще подивитися, обмеження часу у грі може привести певний відсоток гравців до нелегальних онлайн-казино, що не диктуватимуть, як та скільки грати. Результат – скорочення податкових надходжень та плюс до процвітання чорного ринку.
3. З доцільністю доручення СБУ перевірити компанії-ліцензіати на виконання санкцій важко сперечатися. Єдине "але". Перевірки на наявність зв’язків з росією проводяться і зараз. Зокрема, КРАІЛ скеровує відповідні запити до СБУ, БЕБ, Нацполіції та інших силових органів. Ілюстрація роботи силовиків в цьому напрямку – накладення РНБО санкцій на букмекерську компанію Parimatch. Тож чи принесе новий виток розслідувань гучні "викриття" – питання відкрите.
4. Також РНБО зобов’язує МОЗ протягом трьох місяців розробити клінічний протокол лікування гральної залежності. Крок важливий і потрібний, але робота в цьому напрямку вже ведеться. Зокрема, минулого літа сформували клінічну настанову лікування лудоманії, яка повинна скласти основу протоколу. Настанова стала результатом масштабного дослідження, ініційованого Центром відповідальної гри за сприяння однієї з гральних компаній. Не так давно у столиці запрацював центр підтримки людей з гральною залежністю та їхніх близьких "Простір життя". Чи піде на користь штучне форсування процесу? Чи для виконання рішення РНБО МОЗ буде змушене сформувати протокол нашвидкуруч, на ще сирих заготовках? Ризики другого варіанта великі, а це означає, що замість дієвої схеми протистояння проблемі можемо отримати чергову бюрократичну відмазку.
5. І нарешті дуже потрібний та важливий крок – впровадження ДСОМ. Згідно з підписаним президентом указом РНБО знакова подія, на яку гральний бізнес чекає з моменту легалізації, повинна магічним чином здійснитися всього лише протягом місяця. Такій "магії" багато хто б зрадів, але віриться в неї слабо. У питанні ДСОМ крига і справді скресла. Наприкінці минулого року Кабмін затвердив порядок її функціонування. А нещодавно КРАІЛ оголосила торги щодо розробки стартової документації і до сьогодні (22 квітня) приймає заявки. Але до її впровадження ще кілометри кроків, в ще - мільйони бюджетних гривень, через відсутність яких, за словами голови КРАІЛ Івана Рудого, реформа забуксувала на роки.
Автор: Аліна Швець